БІЛЕТ № 29№1 В принципі можна працювати взагалі без використання протоколів маршрутизації. Це так звана статична маршрутизація. В цьому випадку таблиця маршрутів будується з допомогою команди ifconfing. Ці команди виписують рядки які відповідають за розсилку повідомлень в локальній мережі і команди route яка використовується для внесення змін вручну. Існує так звана мінімальна маршрутизація, яка виникає тоді коли локальна мережа не має виходу в Інтернет і не складається з під мереж. В цьому випадку достатньо виконати команди ifconfig для інтерфейсів LO і Ethernet і все буде працювати. Наприклад: …/usr/paul> ifconfig lo inet 127.0.01 …/usr/paul> ifconfig ed1 inet 144.226.43.1 netmask 255.255.255.0 В таблиці маршрутів з’являться тільки ці два рядки, але оскільки мережа обмежена, пакет не треба відправляти в інші мережі, то модуль ARP буде справлятись з доставкою пакетів по мережі. Якщо ж мережа підключена до Internet, то в таблиці маршрутів треба ввести як мінімум ще один рядок – адресу шлюзу. Робиться це командою route, яка має такий формат: route . В полі вказується команда роботи з таблицею маршрутів (add, delete, gem: добавити, вилучити, отримати інформацію про маршрут). В полі вказується адреса відправки пакета. В полі вказується ІР-адреса через яку треба відправити пакети які призначені хосту або мережі з попереднього поля. Поле визначає відстань в кількості шлюзів які пройде даний пакет, якщо ви відправите за даним маршрутом. Наприклад: route add default 144.206.160.32 це призначення шлюзу по замовчуванню. Всі пакети, адреси яких не були знайдені в локальній мережі відправляються на мережний інтерфейс з цією адресою і метрика по зімовчуванню приймається =1. таким чином вказується, що це адреса шлюзу. В полі прапорців звіту отриманого командою netstat, можна зустріти такі прапорці: U-маршрут активний і може використовуватись для маршрутизації пакетів H- маршрут використовується для відправки пакетів визначеному в маршруті хосту. G- пакет напрвляється на шлюз, який веде до адресата. D- означає, що цей маршрут був добавлений в таблицю з тої причини, що з одного із шлюзів прийшов ICMP-пакет, який показує на адресу шлюзу, який був відсутній в таблиці. І тоді в таблиці маршрутів в полі Flag буде комбінація UGD. Це означає, що маршрут активний (U), пакети направляються на шлюз (G), (D)- цей маршрут отриманий в результаті повідомлення ICMP для перенаправлення пакетів, тобто такого маршруту спочатку в таблиці небуло. Якщо локальна мережа підключається до провайдера, то все зводиться до отримання адреси з мережі провайдера для зовнішнього інтерфейсу, тобто інтерфейсу який буде звязувати локальну мережу з адресою шлюзу провайдера та адресою своєї мережі (підмережі). Якщо провайдер небуде міняти структуру своєї мережі, то все буде працювати роками, але якщо є поділ на мережі і підмережі і ще й за неієрархічним принципом, то задача значно ускладнюється. Тому зявилася динамічна маршрутизація у вигляді протокола RIP. №2
П'єзоелектричні динаміки служать для генерації звуків. Вони мають максимальну вхідну напругу 50 В і номінальний струм 10 мА. На рисунку 1 зображена схема, що використовує буфер КМОН/ТТЛ для керування таким динаміком. Схема пристрою керування на транзисторі ZTX300 наведена на рисунку 2. Щоб отримати звук, необхідно подати на вхід послідовність імпульсів.
Рисунок 1 – Схема керування п’єзоелектричним динаміком на базі буфера ТТЛ/КМОН
Рисунок 2 – Схема керування п’єзоелектричним динаміком на транзисторі Рисунок 3 – Схема керування зумером або сиреною Напівпровідникові зумери – це автономні динаміки, здатні генерувати тон, частотою близько 450 Гц. На рисунку 3 наведена схема керування на транзисторі ZTX300. Для генерації звуку на базу ZTX300 необхідно подати високий рівень напруги. При керуванні сиренами можна використовувати такі ж схеми. Ультразвукові перетворювачі призначені для генерації ультразвуку. Зазвичай вони застосовуються в пристроях дистанційного керування, вимірювання і передачі даних, наприклад в ультразвуковому вимірювачі відстаней і детекторах руху об'єкта. На рисунку 4 зображена схема, яка генерує сигнал частотою 38, 4 кГц. Рисунок 4– Схема генератора ультразвуку №3
На рис.4.3, а наведена схема підсилювача постійного струму на одному транзисторі. Для таких підсилювачів характерне двополярне живлення, тобто використання двох джерел живлення з напругами +Ек і -Ее відносно землі.
Рис.4.3. Варіанти підсилювальних каскадів із двополярним (а) та однополярним (б) живленням
У принципі можна використовувати й однополярне живлення (рис.4.3, б). Проте в такому варіанті можуть виникати серйозні труднощі. По-перше, потрібне спеціальне джерело зміщення Еб. По-друге, джерело сигналу не має заземленої точки, що виключає використання більшості типових джерел сигналу і різко підвищує рівень паразитних наводок (завад) на вході підсилювача. Якщо поміняти місцями джерела сигналу і зміщення, то високий рівень завад залишається, а реалізувати схемним шляхом неза- землене джерело зміщення практично неможливо. Нехай вхідний сигнал Vвх=0. Тоді в схемі протікають постійні скла- дові струмів, зумовлені джерелами Ек і Ее. Режим відсутності сигналу прийнятоназивати режимом спокою підсилювача. При наявності вхідного сигналу до постійних складових додаються змінні складові, пропорційні значенню Vвх. В робочому режимі повні значення напруг і струмів можна записати у вигляді: V=V°+DV; I=I°+DI. Тут верхній індекс " 0" присвоєно постійним складовим, а змінні складові позначені як прирости.
Припустимо Vвх=0 та зобразимо еквівалентну схему підсилювача так, як показано на рис.4.4. Тут для транзистора використана спрощена модель Еберса-Молла, що відповідає нормальному активному режиму, а в коло бази введено опір Rб. Він включає в себе внутрішній опір бази rб, а також опір джерела сигналу або попереднього каскаду. Обійшовши вхідний контур схеми (рис.4.4), отри-маємо рівняння:
І°бRб+V*+I°eRe-Ee=0 (4.13).
Підставляючи І°б=(1-a)І°е, легко найти струм емітера:
І°е=(Ее-V*)[(Re+(1-a)Rб)]. (4.14)
Потенціал колектора має вигляд
V°к=Ек-І°кRк, (4.15) де І°к=aІ°е. Значення І°е і V°к задаються заздалегідь. Їхня сукупність визначає, як кажуть, робочу точку транзистора в режимі спокою. Напругу живлення Ек також задано; тоді з виразу (4.16) однозначно отримаємо необхідне спів-відношення Rк. Щодо значень Ее і Rе, то обидві вони повинні бути достатньо великими з тим, щоб змінення параметрів a і V* не здійснювали помітного впливу на струм І°е. Можна сказати, що вибір значень Ее і Rе визначається бажаною стабільністю робочої точки транзистора при зміненнях температури й інших чинників. Опір Rе вибирають за умови Re> > (1-a)Rб. (4.16) Наприклад, якщо Rб=2кОм і a=0, 99 (тобто b=100), то опір Re повинен бути не менше 200 Ом.
|
